Первозванівка
Над Інгулом світанки встають
І злітають пісні у небо зрання.
Тут зозулі тобі накують
Щастя, долі, наснаги й кохання.
Первозванівка, Первозванівка – неба ясного синя вись.
Первозванівка, Первозванівка - наші долі навіки злились.
Саме цими словами вірша Надії Зінченко, жительки нашого села, хочеться розпочати цикл розповідей про села Первозванівської сільської ради, які увійшли до об’єднаної територіальної громади.
І перша моя розповідь про село Первозванівку.
Свідчень про створення Первозванівки надзвичайно мало. Тому цей історичний нарис буде побудований на двох основних джерелах досліджень, це – «Історія міст і сіл. Кіровоградська область» 1972 року видання та роботі учасників конкурсу «Історія міст і сіл України», членів гуртка «Пектораль» (Первозванівська ЗШ) під керівництвом відомого краєзнавця Юрія Митрофаненка.
Село розкинулося на мальовничих берегах річки Інгул, оточене родючими полями, ще місцями не розореними степами з скіфськими курганами. Про ці степи Юрій Яновський писав, що вони пахнуть преріями Техаса.
Землі, на яких розташоване село, були освоєні дуже давно. Про це свідчать археологічні знахідки, які зберігаються в обласному краєзнавчому музеї, про це свідчать кургани, розташовані біля Первозванівки та Попівки.
Одні з них відносяться до бронзової епохи, другі -до скіфських поховань.
Активно край почав заселятися в середині 18 століття. Про назву села ходять багато легенд. Це і розповіді про полк Андрія Первозваного, якого насправді ніколи не існувало, про загадкове поселення Гусарівка, мешканці, якого померли під час епідемії чуми наприкінці 18 століття, врятувалася тільки одна родина. Поширена легенда про те,що поселенці нашого краю відправили делегацію до губернатора Єлисаветграда з проханням дати назву поселенню.
Так, як прохачі прийшли до губернатора 13 грудня в день Андрія Первозваного, то поселення і отримало назву Первозванівка. Однак історичних підтверджень цим легендам немає.
А офіційна дата заснування села, яка найперше згадується в історичних архівах – 1888 рік. Саме цим роком датується звіт Олександрійської земської управи, до якого відносилося дане поселення.
Первозванівка не мала своєї церкви ( що на той час це грало велику роль) і була просто поселенням . Сусідня, найближча, церква була в селі Калинівка, то Первозванівка і відносилася до Калинівського церковного приходу, де реєструвалися народженість і смертність жителів, фіксувалися сільські події різного значення.
Та вже 1889 року в поселенні було утворено органи сільського правління, обиралися депутати волосного з’їзду, запровадилася посада поліцейського.
Завдяки багатим корисним копалинам, проблема будівництва житла для селян вирішувалася дуже швидко. Вони знімали верхній шар чорнозему і добували білий камінь (мергель), який і слугував будівельним матеріалом. Так утворилися первозванівські катакомби, які відіграли найбільш трагічну роль в історії села під час Другої світової війни.
Була розвинута і освіта, до 1912 року діти навчалися по хатах,які наймала земська управа. В 1912 році було побудовано школу, споруджену за кошти сільської громади.
В 1916 році на території сучасної Первозванівки виникає село Коноплянка, яке заснували переселенці з села Калинівка.
Буремні революційні роки відзначилися в розвитку села двома визначними подіями: це перебування на території села Нестора Махна зі своїм загоном та взимку 19200 року через Первозванівку пройшли учасники Першого Зимового походу на чолі одного з найвідоміших ватажків українського повстанського руху А. Гулий – Гуленко.
За роки радянської системи в селі відбулася колективізація, а в 1929 році було створено колгосп ім.. Т.Шевченка, який проіснував до 90 років 20 століття.
Не оминули село й трагічні сторінки геноциду українського народу – голодомор 1932 – 1933 років.
Найбільшим досягненням в історії села став славнозвісний первозванівський сортосад, який заснував в 1939 році Леонід Скалько.
Під час Другої світової війни село було окуповане німцями ( з серпня 1941 по січень 1944). Саме в цей час сумнозвісні катакомби відіграли свою трагічну роль. За зв’язок з підпільною організацією ім. К. Ворошилова та за переховування поранених радянських військових, багатьох жителів села і самого Леоніда Скалька , які на той час перебували в катакомбах, було отруєно іпрітним газом та підірвано. 20 січня 1944 року всіх загиблих, всього 32 особи, було поховано в двох братських могилах: в одній - радянських солдат, в другій – мешканців села. А для вченого – агронома Л.Скалька найбільшим пам’ятником став сад.
При в’їзді в село височить пам’ятник дівчині –медсестрі, це ще один трагічний епізод, який стався під час війни. Тут, під час бойових дій, була розташована військова медсанчастина. Поранені знаходилися у великому брезентовому наметі, застеленому соломою. Там перебувало 62 бійці, яких доглядала медсестра Ліда. 13 січня 1944 року сталася пожежа. Солдати і медсестра загинули. Їхню пам’ять вшановує братська могила і пам’ятник загиблій медсестрі.
Сучасна Первозванівка - центр об’єднаної територіальної громади. Село має розвинуту інфраструктуру, в ньому комфортно проживають 1180 осіб, до послуг яких сільський Будинок культури, школа, бібліотека., магазини.
